Andriy Kovalenko on unknown ground , 1998, (UKR)
Ім’я цього українського хлопця поки що мало кому відоме. Але це поки що… Андрій Коваленко, син іменитого українського художника Юрія Коваленка, пішов стежинкою
батька. І ось сьогодні його твори в черговий раз стали демонстраційним спалахом різдвяного проекту одеської галереї «Терра інкогніта?, що на вулиці Жуковського, 17.
Він народився в Одесі у 1976 році, закінчив живописне відділення ОДХУ імені Грекова. Творчий шлях двадцятидворічного художника тільки розпочинається, але його роботи вже зберігаються у приватних колекціях в Україні, Молдові, Росії і навіть США. Вони, як стверджують мистецтвознавці, виконані в кращих традиціях південноукраїнського живопису. Коли з ними знайомишся, виникає враження, що ти «потрапив в одне з неповторних творінь
Гоголя, де живуть русалки, чарівники, чорти… і добрі прості люди».
Уже тепер зрозуміло, що в українську малярську культуру прийшов самобутній ху-
дожник з яскраво вираженою індивідуальністю. Його роботи професійні, експресивні, З чітко визначеною композицією, незвичним кольоровим вирішенням. Мистецтвознавці відзначають і оригінальність сюжетів молодого художника, його вміння віднайти в українському фольклорі нове «Рнезвичне, відобразити те, що начебто усім відоме, у несподіваному ракурсі…
Ми з Андрієм зустрілися вдруге у житті. Перша зустріч відбулася у нього вдома, в «комуналці», де він мешкає разом з батьком і матір’ю. Тоді Андрійко вчився в училищі, але в нього вже «прорізався» свій погляд на життя і природу, котра так щільно оточує нас. Я пам’ятаю, як радісно спалахували його очі від того, що незнайомий йому дядько вгадував задум з аури букета намальованих троянд…
Перед офіційним. Відкриттям різдвяного показу нової серії полотен, котрі так гармонують з давніми народними святами, ми сиділи у залі перед картинами таємниць природи і вели з Андрієм тиху бесіду про нього і його життя-буття. Я зізнався, що здивований його бажання зробити цю презентацію саме у салоні галереї з привабливою | загадковою назвою «Терра інкогніта», що у перекладі значить «Невідома земля», але коли побачив роботи, то зрозумів виправданість такого рішення…
— Справа в тому, що я раніше писав картини інакше, думав інакше, — розмірковував Андрій. —Люди змінюються з часом. Зараз я виставив роботи періоду 1997-1998 років. Для себе я визначив цю тему як «Духи лісу, пісні лісу»… Усе пов’язано з лісом, природою, відчуттям людини в їхньому оточенні.
— Андрію, а як виникли ці задуми? Вони пов’язані з легендами, казками чи розповідями знайомих? Тому що бачу тут ще дитячі уявлення.
— Як кажуть, ми всі вийшли звідти, із лісу. Наше коріння — 3 часів язичництва, і тому нові думки, нові ідеї ми часто беремо в лісах. З батьком я з двох років часто бував на його батьківщині у Прилуках, що в Чернігівській області, а також відвідував Крим. Молдову, де теж дуже цікаво! по-своєму неповторна природа. Я незнаю, які картини малюватиму завтра, але зараз мене хвилює тільки ця тема.
— У твоїх роботах усе просякнуте сонячним свіченням, золота вістю навть лісові хащі з їхніми нічними привидами та страхіттями, від чого вони стають наче добрішими до людини.
— Мабуть, це тому, що я за гороскопом Овен, у мене вогняний знак. Народився весною її мабуть, тому люблю світлі кольори.
— Я помітив, що ти пишеш густими мазками, від чого зображення мовби не малюється, а «виліплюється». Чи доцільно так витрачати фарби? Адже вони не дешеві.
— Так, фарби дійсно стали рідкісними і дорогими. Їх інколи приносять реалізатори до училища, та дуже, дуже дорого все це коштує, навіть спеціально їздив за ними!до Пітера у минулому: році. Там їх виготовляють і вони дешевші. Я тоді їх накупив, і ось ці роботи написані пітерськими фарбами, пітерськими згадками…
— Яке з полотен розпочинало цю серію?
— «Ніч». Була в мене замальовка. До речі, тут ви бачите у густій темряві сову, яку я у природі ніко ли не бачив. Написана вона тільки з уяви — цариця ночі і нічних привидів, коли на них перетворюються навіть дерева Ї кущі.
— Зараз ти йдеш якоюсь обраною творчою дорогою чи стоїш на роздоріжжі?
— Два роки у мене пішло на роздуми: продовжувати освіту чи ні? Мабуть, поїду до Пітера. Дуже хочу піти до театрально-художнього училища, спробувати щось нове.
— Так ти вже мав нагоду оформлювати театральні спектаклі?
— Поки що ні, але мені цікаво випробувати свої можливості з цього боку, і є свої плани.
— Андрію, давай відверто: ця виставка для тебе можливість не тільки познайомити одеситів з новими роботами, а й частину з них реалізувати. Тобто отримати кошти для продовження художньої творчості, для чого необхідні і дорогі фарби, і полотна, і рами. Скажи, будь ласка, хто оцінює їх матеріальну вартість? Це зробили якісь знавці-мистецтво знавці, ділери чи ти сам? Аджеїхню вірну оцінку можна виявити лише на аукціонах, де ціну встановлюють покупці.
— Я не знаю, скільки кожна з них коштує. Їй богу! Навіть порадитись нема з ким. Не знає ціни ї батько, каже: Сам вирішуй».
— Отже, ти врахував тільки вартість фарб, полотна і рам, а не власний вимір натхнення праці?
— Так. Головне, щоб грошей вистачило на фарби та інше приладдя.
— Уявляю, скільки грошей ти зміг би заробити на своїх привабливих картинах. Звичайно, в разі рекламної «розкрутки». На мою думку, їх охоче мають купувати не тільки банки чи фірми, а й колекціонери. Адже картини у майбутньому принесуть комусь прибуток | ніхто не знатиме, що ти їх продав заради фарб для інших робіт…
Микола БУГА.
